Ти питаєш чому я безкінечно довго засиджуюся у душі?… бо тільки там я можу плакати… по-справжньому захлинатися сльозами від власної безвиході… Коли ти витираєш останні краплі з мого обличчя, торкаючись так ніжно, ти навіть не підозрюєш, які вони солоні - краплі моїх сліз. А колись ти жартуючи сказав: «Коли краплі стікають по твоєму обличчю, вони так нагадують сльози, якби я не знав тебе, подумав би, що ти плачеш!!!». Це так боляче, розуміти, що ти мене зовсім не знаєш.
***
Якби від твоїх слів, дій лишалися синці – на моєму тілі не знайшли б живого місця.
Що слово – то ляпас. Що фраза – удар. Що дія – нокаут.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 8.00