"Невчасно"
Елен — 13/12/2011 - 12:19
«Невчасно»
Ця новина стала справжнім скандалом чи сенсацією. Або тим і тим одночасно. За два тижні до Нового року, в час, коли в повітрі відчувається якась особлива святкова атмосфера і більшість людей об’єднується в парочки, забуваючи старі образи, наша подруга Лілька пішла від свого чоловіка.
Сиджу, дивлюсь на неї, вона на мене. Не знаю, навіть, шо казати, хоча казати щось було б зайве. Ми розуміли один одного без слів, ви не збагніть, що це було кохання, ні це зовсім інше! Мабуть тому що ми були просто друзі, може тому що ми майже родичі, а може тому що нам 20 років на двох і через свою дитячу йобнутість ми ше не знали що таке кохання. Я дивлюсь на неї і розумію яка вона гарна. Завжди гарно вдягнута, охайна, особливо на свої 10 років. А я був завжди чумазий, стрьомно вбран і трошки припізжений. Вітер грав з її волосям, мені це дуже подобалось, навіть у свої майже 10 я це розумів.
Довготерпеливий Тимофій
Курінний — 7/11/2011 - 17:33
Колись, у третьому класі, сусід по парті Ваха, якого всі боялися, причиняв Тимофієві пальці кришкою, а Тимофій терпів, бо Ваха міг набити. А йшов додому – хукав на долоню та мріяв про вишукані помсти. Але недовго – знав, що однаково не помститься, то почав мріяти, щоб мучитель умер. Так – або захлинувся чимсь, або від менінгіту. Ваха не вмирав…
Згодом Тимофій почав мріяти, щоби вмер фізкультурник, що збиткувався з щуплявого Тимофія, надто – як той недоладно теліпався на турніку.
"Коли ти скажеш : "мама"?"
Елен — 1/11/2011 - 16:36
«Коли ти скажеш: «мама»?»
Працювати вихователькою в дитбудинок я пішла відразу після закінчення університету. Це був не простий дитбудинок, а для дітей з різними фізичними вадами. Мені навіть не хочеться згадувати мої перші дні на роботі. Тоді я не думала, що зможу до цього звикнути. Навіть дорослих калік важко бачити. А це ж діти…
Але в цьому дитбудинку працювали справді золоті люди. За кожну дитину вони вболівали душею. І отримували любов у відповідь, бо діти, на відміну від дорослих, уміють бути вдячними.
"Квіти для Каріни"
Елен — 4/10/2011 - 09:30
«Квіти для Каріни»
Антон Лугов у житті виявився не менш пафосним і ексцентричним, ніж на сторінках глянцевих журналів і блакитних екранах. Що не кажіть, зірка шоу-бізу і улюбленець фортуни.
Місце для інтерв’ю він теж обрав неабияке. Один з найдорожчих столичних ресторанів. На зустріч із журналістом запізнився, вирішив відповідати тільки на ті запитання, які йому сподобались. З перших хвилин розмови намагався усім своїм видом показати, хто тут зірка Number 1. Молодий, вродливий, стильний – але типовий переносник зіркової хвороби.
«Заміна»
Це було просто божевільне кохання. І, як не дивно, від кохання тут збожеволів саме чоловік. А жінка, хоч і виявляла до нього прихильність, лишалася спокійною і загадковою, як нерозгадана таємниця.
Ліна навіть не зуміла толком пояснити причину їхнього розриву. Причина ця була досить туманною. Надто вже з ним стало спокійно і безпечно. В їхніх стосунках з’явилося багато маленьких тріщинок, які поступово зруйнували міцну і надійну конструкцію під назвою «кохання».
"Вона повинна зникнути"
Елен — 8/08/2011 - 13:05
«Вона повинна зникнути»
Під ногами чавкає мокрий сніг. В лівій кросівці уже вода, а низ спортивних брюк забризканий грязюкою. Байдуже! Мені начхати на все, навіть на те, що я вдягнений не по погоді. Перед очима лише дорога. Руки трясуться, як у алкоголіка. В голові повний хаос. За курткою я ховаю свій останній аргумент – пістолет. Я біжу убивати Стеллу.
Але є одна проблема. Я не знаю, хто ця Стелла і що вона мені зробила. Думка убити цю бабу прийшла мені увісні, всосалася в мою свідомість, наче п’явка.
"Запальничка"
Елен — 11/07/2011 - 13:54
«Запальничка»
Сьогодні його не стане. Мого ворога №1. Від моїх проклять його душа уже давно мала згоріти в пеклі. А оскільки цього не сталося, я беру правосуддя в свої руки. Ні, скоріше віддаю його в руки кілера. І нехай я не сама натисну на курок. Нехай! Через кілька годин він отримає кулю в лоб, а я нарешті заспокоюся.
Спогад
Барабаш Тарас — 8/07/2011 - 22:40
Ти встала сьогодні, вмилась, зачесалась, нафарбувалась, глянула на календар і зловила себе на думці, що день усіх закоханих через кілька днів. А ти сама-самісінька. І враз на душі стало так сумно-сумно…і настрій зіпсувався на цілий день. Колеги по роботі питають: Катю! Що сталось? А ти їм: Та нічого! Звідки ви взяли, що щось трапилось? Ти нікому про це не розповідала. Навіть найближчій подружці. Ти вирішила, що тобі не личить ходити похмурою, ти ж зажди така весела, привітна, підбадьорюєш інших. Навколо радісні посмішки, бурхливі емоції, весна скоро.
"Затьмарене щастя"
Елен — 7/07/2011 - 12:54
«Затьмарене щастя»
- Не бути цьому шлюбу! – сказала висока темноволоса жінка.
- Невже все так погано? – запитала її сусідка – кругленька білявка, на вигляд якій було не більше сорока.
Вони сиділа на лавці у міському парку. Був погожий весняний ранок. На небі, де-не-де поцяцькованому хмарами, високо стояло сонце.
Незважаючи на те, що був вихідний, о цій порі в парку майже нікого не було. Центральною алеєю прогулювалась молода жінка з дитячим візком, а на газоні одна літня жінка у теплому в’язаному кардигані вигулювала свого спаніеля.