Паралельні світи
Геленка — 24/09/2010 - 23:25
Ми живемо у паралельних світах. Їх, як і годиться, безліч. І вони, як і годиться, не перетинаються. Тільки іноді дотикаються один до одного. Короткими повідомленнями у соціальних мережах або по ICQ, нечастими телефонними дзвінками, ще рідшими – поштовими листівками до великих свят. «Привіт! Як справи?» - «Нормально»…
"Зустріч випускників"
Елен — 24/09/2010 - 19:30
«Зустріч випускників»
Для Ліни цьогорічна зустріч однокласників стала справжньою трагедією. Вона не була до неї готова ні морально, ні фізично. Десять років – це вже кругла дата, чималий відрізок у житті. Певний етап, протягом якого ти пішов вперед і вже підкорив якісь вершини, або і далі буксуєш на місці.
Ліні дуже хотілося туди піти, але від однієї думки про те, що вона виставить перед знайомими обличчями на показ своє нікчемне життя, її кидало у холодний піт.
перекреслити
Catya — 21/09/2010 - 22:42
Коли пережито стільки, що вже нема потреби писати,
Коли подих стає постійно сухим, як тропічні пасати,
Коли по твоїм візиті пустка лишається замість болю,
Коли кожне наше слово має вагу і влучність набою,
Чи доцільно тебе просити надалі лишатись собою?
Знаєш, якби в осені крім золотого листя можна було б щось позичати,
Я б воліла отримати здатність дощу перекреслити все,
навіть те, що не було розпочато...
Замовлення
Курінний — 17/09/2010 - 06:43
– Замовлення мусите виконати якнайскоріше. І щоб усе мені було чисто – жодного сліду!
– Завтра й зробимо…
Двоє чоловіків сиділи на пофарбованій у чорне лавиці в невеличкому сквері, поруч сунула асфальтівкою нескінченна вервиця понурих чорних автівок. Либонь мешканці цього міста найбільше полюбляли чорне. Вечоріло і обоє теж видавалися чорними…
Мішок.картопля.светр.праска.
Лікарня.мед.палата.вата.
На підвіконні поміж дірок шкрябе бесоння хворим віру.
Скрипить.гудить.волає.скиглить.
Мігрень.аптека.лікар.піна.
І не влаштується вночі писати лист в країну див уява.
Ячмінний суп.ржавілий кран.
Вода холодна.старий мотлох.Незмінна постіль.і самотність.
Гниле повітря.ніж у спину.важка утрата.
Злива лине.впаде.
загине.
"Діалог із самотністю"
Елен — 10/09/2010 - 19:59
«Діалог із самотністю»
Ми вже давно знаємо, що найвизначніша перемога – це перемога над самим собою, але як її досягти – і досі лишається таємницею. А свої образи, зазвичай, ми вважаємо найтяжчими.
Так сталося і цього разу. Невдало сказане слово розбудило в душі доньки і матері цілу бурю обурення і прихованого болю, яка знесла все на своєму шляху. Словесний поєдинок двох раніше найрідніших людей завершився повним розривом.
Хокку
Дядько Валєра — 3/09/2010 - 11:15
За вікном осінній дощ накрапає.
На кухні жінка смажить котлети.
Скоро обід.
* * *
Пара голубів цілується на даху хліва.
За ними уважно стежить кіт.
Його цікавить зовсім не орієнтація птахів.
* * *
Голодний козел зремигав чиюсь поетичну збірку.
Смак віршів сподобався козлу.
На світ з"явився ще один Поет.
* * *
Крапля роси з листка злетіла.
Вона упала на інший листок - і розбилась.
Добре там, де нас немає.
* * *
На городі стара жінка огірки поливає.
Високо в небі пронісся літак.
Епілог
karambolka — 31/08/2010 - 22:29
Знову все по колу? Невже знову? А так не хочеться...
Шалено кудись біжу, поспішаю...
Будинки проходять повз, минаю дерева, людей, магазини...
Сонце..., воно все не заходить...
Нестримно б`ється серце, дихання спокійне, очі... блукають. Такі сірі і такі самотні.Десь поряд у відлунні тиші лунає байдужа і така рідна мелодія скрипки.
Пусто.
"Просто так"
Елен — 28/08/2010 - 18:23
«Просто так»
В її житті все завжди було розмірено, точно і ясно. Вона знала, як все має бути, бо сама збудувала собі таке життя. А тому як сміє він, цей дивний хлопчисько сіяти в її душі сумніви?
В своїй фірмі Ліза все про всіх знала, тільки його не могла збагнути. Вона звикла усіма керувати, і вже підібрала ключі до кожного, крім нього. Та вона і не намагалася цього зробити. Тихенький програміст завжди був одинаком і уникав розмов не те, щоб з керівництвом, але й зі своїми колегами.
А тут це його дивне зізнання в коханні звалилося на Лізу, як сніг на голову.
Про поетів.
Дядько Валєра — 28/08/2010 - 09:03
Рояться рими у Поета в голові -
Слова сплітаються у п"яному екстазі...
Від них народжуються віршики нові -
Ну майже геніальні! (чи, точніше: квазі -)...
Рахуйте це МАЙЖЕ універсальною рецензією.