Голоси з темряви
Art-Xaos — 18/07/2011 - 11:45
тут зібрані мініатюри в жанрі триллеру, хоррору, іноді, містики чи фантастики.
твори не покликані налякати читача, швидше - примусити задуматитсь.
На одинці з душею
Марія Райська — 5/07/2011 - 01:58
Сама назва збірки говорить про те, що в ній зібрані твори, в яких відбилась вся глибина моєї душі.
Євангелія від Марка. Вільний виклад
Курінний — 16/06/2011 - 13:46
У цій збірці буде розміщено Євангелія від Марка. У вільному викладі автора.
Моя любов гірка, немов полин
Альбіна Сойгіна — 7/06/2011 - 20:50
Перші серйозні переживання, любов що розриває серце на шматочки. Почуття, про які розумієш що вони неправельні, але все одно не можеш нічого змінити.
В провалах пам'яті
Курінний — 1/06/2011 - 20:52
Цикл коротких творів (умовно назвемо їх новелами). Жорсткі, антипасторальні. словом, сучасні.
Замітки
Ірина Халепенко — 31/05/2011 - 20:49
Дорога - найкращий час для думання, вигадування і писання. Записане дорогою не можна переінакшувати, допрацьовувати і редагувати. Зміст дорожніх роздумів - сакральний, як і сама подорож.
Іграшкове життя
Ірина Халепенко — 31/05/2011 - 20:21
Збірка поступово поповниться невеликими розповідями про життя іграшок та іграшкове життя.
Крихти думок
sashenika — 25/04/2011 - 22:14
іскорки творчості повсякденності: те, що болить, що радуємо, засмучує і змушує жить
Притча про Щастя та Дитя (притча)
libertus-proza — 19/04/2011 - 17:41
Жило-було на світі Щастя. Воно було маленьке і безтурботне, і жило воно де хтіло, і ніхто не знав, де його здибати та як пізнати.
Але чули люде, що воно таки є десь на світі, і що тим, до кого воно приходило, жилося добре, - тому багато хто шукав його, не знаючи, як упізнати його, бо усі, хто бачився з ним, описували його по-різному.
Одні казали, що воно зелене, інші — що рожеве, треті казали, що воно жовте, а четверті — що узагалі рябе-різноколірне.
Одні казали, що воно веселе, а інші — що мовчазне...
Летюча кiшка (новела)
libertus-proza — 19/04/2011 - 17:38
Місто. Весна. Вранішнє сонечко, зазираючи у вікно спальні, ніжно пестило своїми променями обличчя сплячих двох молодих людей.
Він і вона.
Тарас і Наталя.
«Пора прокидатись!» — грайливо лоскотало сонце їх очі.
Але, ах, як не хочеться вставати!
Крізь солодкий напівсон Наталя почула, як встав коханий, як він покинув спальню, шурхотнувши дверима… Скоро до її слуху донеслось котяче нявкання. Наталя посміхнулась: «От жартівник! І придумав же: нявкати!»
Окрім них двох у квартирі не було жодної душі: ні собаки, ні кішки, ні рибок. Не обзавелись ще. Навіть мух не було.