Нічний жах
Коко — 5/08/2009 - 00:06
(присв. Паулю Целану)
Павуки. павуки..
Знову...
Вони лізуть повсюди - звідки?
створюють своєрідну
фугу
багатоголосну фугу
Один проповзає швидко
а інший ще хилитається
а третій плете щось в куточку
четвертий повзе за першим
ще декілька - біля лампи
їхні тіні мене лякають
Я тихо кричу від жаху
бо голосно просто не вмію
(навіть вві сні не вдається)
і я вибігаю з дому.
Павуки, павуки... Навіщо?
Навіщо вони наповзають?
повертаюсь,
беру навмисне, без крику
одного собі на долоню...
...і стискаю....
...дарма, що отруйний.
Галюцинація
Коко — 28/07/2009 - 00:40
Сидить на стіні павук,
він сидить і чекає,
що ж буде далі,
а я дивлюсь на нього,
його тінь значно більша,
я тягнусь за тапком,
його тінь відділяється, йде далі,
він сам йде до мене,
я заплющую очі від страху
він все ближче і ближче
я кидаю в нього тапок -
зникає.
Я сидів і тремтів від страху,
а потім за сьогодні вп'яте
налив коньяк у велику чашку
і випив одним ковтком.
А на вулиці крапає дощ
Він лякає людей, що гуляють
Він співає їм свою пісню
а вони ховаються вдома у теплій кухні від неї.
А на вулиці іде дощ
Він йде він біжить до мене
Бо лиш я його чекаю
І виходжу до нього тоді,
коли інші від нього тікають.
(рус)
А на улице капает дождь
Он пугает людей что гуляют
Он поёт им свою мелодию
А они бегут в тёплую кухню чтобы спрятаться от неё.
А на улице идёт дождь
Он идёт он бежит ко мне быстро
Ведь его жду я одна
Выхожу к нему даже тогда
когда остальные боятся.
Глибоко і тепло
Ковальчук — 15/07/2009 - 22:41
Ця трава
Ще не сіно
Тому вона дихає на повну
Гріючи своїми легенями
Наші босі ноги
Зелена красуння дивовижно спокійна
Хоча ця дівчина завжди самотня
Ми лягаєм на неї
І вона солодко скрипить
Моїм старим диваном
Котрий давно пішов
У рай поламаних речей
Трава дивиться на небо
До нього підстрибує
Всією своєю сутністю
Воно таке глибоке
І судячи з кольору тепле
Прагне туди де
Глибоко і тепло
По своєрідному кайфує
Від своєї самотності
Від своєї недосяжної мети
Просто дивиться на мрію
Крізь нас наче крізь пальці
Ми не проти бути
Пальцями самотньої красуні
Я звичайно не монах
Роками мовчати не зможу
Але три дні в самий раз
Я ж дав тобі слово
Так що не грайся зі мною
Хіба що трішечки
Робитиму свою справу вміло
Без зайвого шуму
Наче досвідчений спезназівець
Котрий перерізає горлянки ворогам
Ти вимагатимеш компліментів
Красивих слів
Метафор
Кажучи ти все таки поет
Але якщо захочеш
Ти їх відчуєш на кінчику мого язика
В заглибинах мої очей
Проте це тривати не може вічно
І я скажу тобі все що забажаєш
Врешті решт я ж не монах
І слава Богу
Прийдешність алкоголізму
68 — 5/07/2009 - 17:37
Я все чекаю, коли перетворюсь
просто в об’єкт,
коли про мене напишуть
як про одну із жертв повені,
землетрусу, війни чи теракту.
З жахом переглядаю некрологи,
вдивляюсь в асфальт, перевіряю
на предмет наявності
мого мертвого тіла.
Я вірю в глобальну змову
тих, хто хоче,
щоб всі ми з часом померли.
Війни не уникнути,
а може мене просто стратять,
як одного з серійних убивць.
Я все чекаю, коли
мій мозок здуріє,
почне верзти дурниці, за які
мені самому соромно буде.
От-от на голову впаде літак,
покусає скажена собака,
зійде із рейок потяг,
уб’є блискавиця.
Цвіль
Лисе кошеня — 30/06/2009 - 13:16
Вони хворі на цигарки,
хворі на пиво.
У них замість лімфи
простий чистий спирт,
вони мріють про пляшку
й не мають мотива,
а що ще їм треба?
-жовта й занедбана
квола цигарка,
темна кімната,
без вікон й дверей,
їх очі вже у тумані,
як ти не старайся,
вони тебе не побачать,
не сприймуть,
не взнають,
вони просто тупо йдуть по життю,
чи щось ще їм треба?
-ковбаси та м`яса,
Не дивіться ви косо,
не судіть ви їх так,
та зелена пляма,
та цвіль-
то мамина квітка,
бо діти для нас-то завжди є квітки,
а куди вони линуть-
до сонця чи в тінь,
то вже не вашого діла справа,
Добрі очі песиків
Кульгавий їжак — 25/06/2009 - 22:04
Добрі очі песиків
і носи вологі
не лишать байдужими
навіть сатанистів
добрі очі песиків
ніби промовляють
дай мені хоч кісточку
почеши-но пузо
добрі очі песиків
це всього лиш ширма
може вони думають
як тебе вкусити
як зубами впитися
розірвати в клапті
ручечку чи ніженьку
рідного хазяїна
добрі очі песиків
теж брехати вміють
купуєш у жебраків милосердя...
Prevara — 25/06/2009 - 18:44
купуєш у жебраків милосердя
донести скарби до Царства
не так вже й просто
особливо
коли губляться ключі
від молитов
особливо
коли плутаються
таблички на хрестах
і вже не розрізниш
де твій а де ближнього
особливо
коли на твоєму іконостасі
залишається одна єдина
потріскана від молитов ікона
осіннє небо
що мироточить
відрікаюсь від тебе
тричі
сезонна аскеза
триватиме
ціле літо
коли перебродить невипита
ніжність
залишиться оцет
і спека тягтиметься надто довго
так що розплавлені наші сни
стануть схожими на смолу на асфальті
яку так не легко відмити від ніг
та сандаль
ніяких скандалів
відрікаюсь від тебе
тихо
впадаю у літню сплячку
навіть біль засинає
чи то помирає
як відома артистка
наковтавшись снодійного зречень