Минулим літом
Приїздила цікава дівчинка в Житомир
Її родичі проживали в моєму будинку
І ми з нею перетнулись
Я відчув до неї великі почуття
Написав декілька ліричних текстів
Потім випив декілька літрів пива
Від нерозділеної любові
Закінчились канікули
Вона поїхала до свого
Маленького містечка
Недавно мені знайомі почали каазати
Лєра приїздить
Вже тут буде жити
Навчатись в університеті
Я не скажу що почуття повернулись
Просто було цікаво
Коли я повертався від друзів
На лавочці сиділа вона
О ти так заріс
Привіт
Привіт
Дай я тебе хоч обійму
Ми розмовляли
Цигаркове світло
Ковальчук — 17/06/2009 - 23:02
Легким контрастом
Літньої ночі
Гітарні акорди
Твого сміху
Напівпорожні пляшки портвейну
Рятувальними боєприпасами навколо
Нас
Споглядати
Перехожих котрі забираючи
Музику своїх кроків
Швидко зникають у темній пащі вулиць
Яка блищить гнилими зубами баготоповерхівок
Цигаркове світло ліхтарів
Вказує дорогу
Додому
Або ще кудись
Де нас чекають
Хто є об’єктом мене,
якщо хоч на мить уявити,
що я – це процес?
Моє тіло – дві руки, дві ноги –
це зовсім не я, це –
щось зовсім стороннє.
В моєму тілі не більше мене,
аніж в деревах чи травах,
бо кожна з усіх молекул
тут випадкова, а деколи – зайва.
І всі вони могли би належати
іншим людям, деревам,
тваринам чи каменям.
Унікальність мене –
не в унікальності тіла,
а в унікальності слів,
що дарують буття.
Моє тіло – м’язи, кістки,
нутрощі, серце і мозок, –
все це таксі,
такий собі транспорт,
яким моє я
колесить між галактик.
Моє тіло
десь там поміж інших тіл
Полуниці
Кульгавий їжак — 15/06/2009 - 16:53
Полуниці
на обличчі
слід червоний залишили
не сховати
не відмити
ні\ нічого не зробити
і тепер коли сусіди повернуться з відпочинку
то вони все зрозуміють
і город загадять нам.
Ящірки
Лисе кошеня — 13/06/2009 - 20:15
Приїздять москалики
на море.
Сидячі на пляжі,
лускають насіння
Заніжена та біла шкіра
стає кольору томатів.
Чорне волосся
все упріло,
лисина спітніла...
А через день, рожева
млява шкіра
злазить з спини
й шиї.
Як ящірки шелушаться
й відкладають яйця.
Художник
Kseniaster — 13/06/2009 - 18:49
...пензлем торкаючись сонця
малюю тебе
у краплинах небесних
все неважливе закрию тонами
світлими
добрими
теплими фарбами
Обриси контури
темними звичними
будуть мабуть
аж занадто банальними
для всіх тривіальними
Штрих непомітний
залишу на серці
байдуже чи ні
безпомічне
сильне
в мені воно б’ється
Світле проміння
повіки зачинені
дивляться глибоко
в суть мого вдивлення
стримання
Фарбоцинічне і космогонічне
частим дощем
з життя мого змите
Наші обличчя
у тугосплітанні
космолітанні
Освячені дотиком
у небі
побачені
чимось марнотним
на поспіх
ображені
зраджені
Прогулянка
Ковальчук — 12/06/2009 - 12:32
Піджак будинків
Краватки провулків
Різної степені хворі вікна
Співають симфонію
Квартирної темряви
Метро прохідних дворів
З відсутністю світла в кінці
Стоянки волів
Котрі чекають
Своїх господарів
Вечорами
Слухаючи симфонію
Квартирної темряви
Кохання тяжке
Лисе кошеня — 12/06/2009 - 12:25
Сонячним ранком
ясним і чистим
вийшла Маруся
їсти гриби.
Але замість спорових на дорозі
знайшла вона рибину
велику й смачну.
Їла вона,їла
рибину таку.
Панцир застряг у зубах.
Очі рибини такі вологі
Я люблю делікатеси.
Що це?
Кульгавий їжак — 12/06/2009 - 12:10
Що це?
Невимушено час тікає
ліниво прокидаються очі
а руки - тягнуться до сонця
а ноги - досі на землі.
Де ритміка.
серце пульсує, але його не помічають
тук-тук
і ліжко вже не таке м'яке
і сон нетривкий
голова - розпечене залізо.
Мабуть, вчора мені було добре.
Ходімо
Pampeliška — 10/06/2009 - 23:29
Ходімо
щастя черепах
пасти.
Хоча погоничі
з нас - не найкращі:
ми все поспішаємо,
квапимо радість.
Милуймося, тріпочімо,
зосереджено
прислухаймося
до плину часу!..
Не забувай, прошу,
що я посміхаюся
серцю твоєму.