Гази ( мрак)
Женчик Журер — 7/01/2009 - 22:29
Обережно, Гази!
Відчуй відразу
до стійкості смраду.
Ти бачиш, заздрю тобі,
ненюхаючий плазуне!
Гидую гадами…
Хитаюся хатами,
проте існую і дихаю
на повні груди!
Наповнюй людом
м’ясорубки гирло.
Ковбасні кишки
набийте фаршем!
А потім – маршем
у супермаркет
за ковбасою
зі смаком лою…
людського.
Ось так працює
з переробки людей
моя машина,
моя держава.
За це їй «Слава!»
Сатані «Ave!»
Маленький чоловік, його звали Анрі,
Його Бог обділив красою,
Але наділив великою силою,
Йому дісталося звання - МИТЕЦЬ,
Маленький Анрі, став великим Тулузом Лотреком.
Він бачив те, чого не помічали інші.
Богемне "дно" Парижу, мутне як Сена.
Холодні лінії ламкі, яскраві плями,
Зелений відчай в очах куртизанок,
Танці нічних метеликів з обсмиканими крильцями,
В Мулен Руж, у світлі червоних ліхтарів
Згорало руде волосся танцівниць,
Вони ставали сивими хворимим жебрачками,
Тулились до холодних стін Величного Собору,
Простягали кістляву руку.
А в Соборі дзвонили дзвони,
Зворушлива зима.
У перламутрі сіроока
Сутінь.
Дитинний вечір
Розсипав зорі квітами бузку.
У зеленавому серпанку
Лукавий місяць гордо
Демонструє
свій римський профіль.
Лід чомусь ласкавий!
Коли лечу в цій божевільній
Грі.Назустріч волі.
Й червонію
Від безсоромних поцілунків
Вітру.
Зворушлива зима...
Настало вчора...
Lana — 6/01/2009 - 02:31
Ти знаєш?Напевно завтра я захворію,
Ти знаєш?Напевно завтра ти прийдеш мене провідати,
А ще,ти принесеш мені квіти.
Ти знаєш? Але завтра може не настати,
Ти знаєш? що я зараз помру,
І тоді ти принесеш квіти, але буде пізно.
Знаєш, я так хочу тобі зараз про це сказати,
Але завтра вже минуло,
Настало вчора.
Ні, ти не знаєш!
Вдихнімо світ...
Lana — 5/01/2009 - 00:58
На роман Рея Бредбері " Вино з кульбаби"
"Бувають дні,зіткані з одних запахів,
Ніби світ можна втягнути носом,
вдихнути і видихнути",
І Рей правий, ніхто не пив вина з кульбаби,
Хоч в ній багато гіркого соку, білого, як молоко,
А всі ми заблукали десь в дитинстві,
Хтось народився надто пізно, хтось може рано,
Але ми разом на цій планеті,
Вдихаєм запахи ті ж самі, що в дитинстві,
Змінився світ, ми хочем зберегти спогади,
Вдихнімо світ і затримаймо подих,
Видихнімо на білоголову кульбабку,-
І полетить пух, як дні нашого дитинства
У Всесвіт...
Очевидно, після морозів буде відлига,
Ймовірні вітри із заходу,
Мабуть буде знов дощ із снігом.
Очевидно, настане весна,
Ймовірні грози,
Мабуть первоцвіт зацвіте рано.
Усі прогнози ймовірні,
Очевидно, вони повторюються
За велінням Бога Отця,
Тільки в ОЧАХ видно, ЙОГО Сина
Неймовірне страждання,
Мабуть тому, що ми грішимо,
І не думаєм, що ЙОГО прогнози
збудуться, ОТЧЕвидно.
Мій золотий...
Lana — 4/01/2009 - 21:26
А може ти несправжній,
як білий шоколад,
як кава без кофеїну,
як квіти із пластику,
як засмага в солярії,
як сніг з пінопласту?
А я люблю чоний гіркий шоколад,
міцне експрессо,
пахучі матіоли вночі,
помаранчеве сонце,
снігову хуртовину.
Прощавай,
але будь обережним,
не піддавай своє серце
дії кофеіну і коханню,
шкіру ультрафіолету і поцілункам,
не застудись,
у житті бувають хуртовини,-
бо ти з позолітки
від білого шоколаду.
Бережи себе!
Мовчиш холодністю зими,
Ми наче сніг, що ось-ось розтане,
Танець салютів не тішить,
Вони не про нас
засвічують небо,
бо нас нема.
А ти ж знаєш,
В ЄШКО нема мови мовчань,
Я б її вивчила.
І ми б говорили мовчки.
Про що? Про нас.
Але нас вже нема.
Є тільки Ти і Я.
Тому ти мовчиш,
Вчиш слухати тишу.
Просив ти милостині, простягав
долоню порізану шляхами життя,
Що дістались від предків,
Від Сета...
Простягнута рука ...
і милістю від Бога,
кладу на неї своє серце,
як на жертовник,
віддаю усе своє,
Я...
Пульсує серце,
Систола, діастола,
І протікає кров між пальці,
на землю під ногами,
яка кудись тікає,
Та це не кров,- моє буття,-
Секунда Всесвіту,
Йду...
А серце ще живе в твоїй долоні...
Ні?
Розбилась кулька новорічна,
Просто впала з ялинки,
Мабуть розірвалась нитка,
Кажуть, що на щастя, як щось розбивається.
А я не вірю в прикмети, добрі і погані,
Це - вигадки.
Гадки не мала, чому розбилась ?
Срібна, з маленьким янголом.
А потім зателефонував ти,
Тихо сказав, що хочеш вибачення,
Викладав бачення наших відносин ,
Які не варто продовжувати.
Викидаю на смітник срібні дріб'язки.
Шкода маленького янгола.