Романтична зустріч при свічці
Lana — 23/05/2009 - 19:41
Призначена зустріч ,
запалюю свічку,
романтично...
стрічка вогню
від свічки жовтої
червоний струмок
розливає у темряві,
і рветься шовк вогню
і пахне воском
синя стрічка диму,
прозоро-нейлонова,
стікає час, як віск,
допиваю чай,
дарма, що холодний,
але гіркий,
як розчарування,
чаювання при свічці,
таке романтичне,
придумана зустріч,
про яку знаю тільки я
і свічка,
та, що її вже нема,
догоріла,
віск залишився
і я.
Ми розвіяні вітром,
розтрощені часом,
небо наш дах і земля дім,
одвічне житло, до і після
наших мандрів,
щоденних турбот і безтурботних
днів, яких так мало,
просіює сито пісок буденності,
в пустелі буття наметений
вітрами із Всесвіту.
Унівеситет
Ковальчук — 20/05/2009 - 21:22
гуртожиток твоєї свідомості заповнений
сумніви — вахтерша зла і принципова
не пронести алкоголь і інші так потрібні речі
пиво і rock'n'roll не для тебе хоч одне радує ти не викинула третій компонет
цього гасла
я студент університету
імені тебе
хочу навчатись усьому чого забажаєш
буду не типовим сдутентом
тіки скажи декан мого серця
я здам всі реферати вірності
всі заліки поцілунків
екзамени обіймів
незважаучи на мою добру успішність
я не закінчу університету твого імені.
Відчути все
Ковальчук — 11/05/2009 - 20:48
відчути все
пил повітря
котре наче вода поглинає нас і топить
і ми два підводних човна
дрейфуєм вузькими вулицями
хочеш відчути кожне слово кожен написаний рядок
мене як би це не брутально звучало але все ж
торкаєшся парканів і на руках залишаються сліди
і ми сміємось
надавно подзвонила кажучи
вдома — стіни побілені немає шпалер
от я і влізла
ти ж знаєш — люблю всього торкатись
відчути все це твоя місія
твоя мета
ніхто тобі не завадить
ніхто тобі не допоможе
я знаю ти зможеш
відчути все
Від чого прокинулась ніч
Lana — 8/05/2009 - 22:04
Ніч, раптом прокинулась,
від судоми,
стогоном тиша стала,
вона атрофована
і мовчить
зойком сови,
шурхотом сіна,
падінням зорі,
кохання вмиранням,
зрання, впалими росами,
чистими, останніми,
третіми півнями,
дзвінокоголосими лезами
різали час навпіл,
розтин...
ВІд чого прокинулась ніч?
Пазли
Kseniaster — 7/05/2009 - 20:14
У пустелях незрячих
Розбиваємо світ
На маленькі уламки
Дрібні
Ще дрібніші
Складаючи пазли
В яких не побачити неба
Втрачаємо віру
У світ
І у світло
Що десь в закапелках
Зачаїлося
Прагнучи волі
Машиніст простого дизеля
Наливає собі двісті
Бере закуску приготовлену турботливою дружиною
Його руки брудні від роботи
Він їде вже обридливим маршутом
Коростень-Житомир
У одному з вагонів я
Лежу підклавши під голову пакет
Біля мене на сусідній лавці Патлай
Він роззувся
І думає
Напевно на його напала легка меланхолія
То буває в потягах коли їдеш вечором
Сиве світло
Встає і іде курити в тамбур в шкарпетках
Каже це по домашньому
Я банально згадую тебе і твої поцілунки
Кличе каже що ми вже під’їжджаємо
Я виходжу в тамбур
Мій піджак за п’ять хвилин пахне димом
Травнева
неба сповідь зливою,
срібло лилось,
просіяне котоновим ситом хмар,
маревом вранішнім,
білим пінопластовим цвітом,
однойменна травнева
повінь наповнила
світ, а віти як руки сягали неба,
що плакало, чи то сповідалось
жовтим сонцям кульбабок
поміж нефритових трав,
равлику, що виліз із хатки-
хітинової оболонки,
подивитись на туркусове небо,
яке чомусь плаче, не штучно,
по- справжньому,
а всі радіють....Чому?
Душа звіра
Kseniaster — 5/05/2009 - 17:11
I
Відчути дотик долі
Сховатись в перший
темний провулок міста
Так незвично легко
моторошно озиратися
Страх жене кров
По вулицях
Жене у невідомість
стати – прокинутися вовком
швидше за вітром
ночі очима дивитися
Вереском…
Нестися межею лісу
лісу мертвих
Містом привидів.
II
Метал місяця
світло ночі
темряви
лицар…
Ти – захист - прихисток нещасних.
Чи ж я щаслива?
Пече серце
синь очей спустошує
Лицар…
Ти – воїн правди
Кривди?
Захисту! Прошу!
Лицар сили…
Чи ж я винна?
Чи ж я повинна?
Первинна.
Холодний лицар
синього вогню…
Пекла?
Лицар…
Невже не шкода мене?
ніч
Pampeliška — 5/05/2009 - 10:30
У наших очах -
журба синьої
прохолоди.
Неначе чітка
кількість
краплин
життєдайного смутку
спочила довкола
зіниць двох
незнайомих
людей.
Хай не сниться
тобі радість
червона чорної
опівночі.
Хай насниться
тобі
надрання
біло-небесне
щастя, котрого
без гіркотавої
журби
не буває.