"везуча" Христина
Ihor Zubrytskyi — 5/11/2008 - 18:30
Хороше оповідання, але є деякі але:) Я так і не зрозумів чому український варіант заголовку - "вузлик на пам*ять", якщо граф дав Христині каблучку. Текст усіяний різними технічними помилками на кшталт: обачливо=обачно, завидка=завидна, згадала про дещо=згадала дещо, між ногами=під ногами, ржавчиною=іржею, Отченаш=Отче наш, обстежити=дослідити, діаметру=в діаметрі, більш безнадійним=безнадійнішим, надривному ривку=ривку, 19123=1912, виділися=виднілися, наступну вічність=вічність, Вонм=Вони, інкакше=інакше. І також я б радив вилучити з оповідання згадки про будяків і жуків мутанатів - це образи трохи не з тої опери і вони не вписуються в оповідання.
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.
***
Консуело — 6/11/2008 - 09:18Дякую за схвальний відгук. Чомусь люди лінуються читати прозу... (нехай би хоч вилаяли мене, все одно було б легше, ніж просто мовчання).
Так, дійсно трохи є погрішностей. На своє виправдання можу сказати, що не встигла його як слід перечитати. Але "Отче наш" - я свідомо написала без пробілу. Такий прийом зустрічається навіть у літераторів зовсім професійних, а також я не зрозуміла, чому більш безнадійний обов"язково слід замінити на безнадійніший. Але в цілому - збоку завжди видніше. Свої помилки, на те вони і свої, щоб їх не помічати.
Що ж до назви, хм... Я не завжди (та майже ніколи))) називаю свої твори відповідно законам логіки. Вузлик на пам"ять - достатньо розповсюджене кліше і, мабуть, слід мені назву таки змінити. Але ідея була така: людська пам"ять має дуже велике значення, вона визначає багато в чому хід історії. Граф і його дивакуваті родичі повстали з могил, тому, що їх забуті душі не знають спочинку, за них нема кому помолитися. Вони могли бути врятовані, але - вже надто пізно.
Якщо ми зможемо пам"ятати, то, можливо, старі гріхи дадуть нам спокій?
Можете вважати мене божевільною, я часто сама так думаю)))).
...
Ihor Zubrytskyi — 6/11/2008 - 20:38Хтозна.