остаточні зупинки...
switlachok — 14/10/2009 - 15:24
Зміст характерний для Тебе, Миколо. І зараз дуже близький особисто для мене.
Ідея - так - глибока.
Але форма підвела, на мою думку. Якщо ще спочатку текст нагадує віршовий жанр, то, починаючи з 8 рядка... і повністю з речення "Привід залишити вузькі рамки себе..." текст виразно, чітко, яскраво....... і т.д. обростає прозовим ритмом, прозовою якістю...
Може, я не маю рації, але у всіх Твоїх віршах я бачу лише прозові кавалки. Або проза настільки всмокталася у Твою свідомість, або Ти, Миколо, просто прозаїк і відчуття поетичності тексту Тобі бракує. А у декого навпаки.
Думки - не нові (чи лишилось щось нового взагалі?), але я б їх з більшою радістю читала десь в прозі Твоїй. Чи то як роздуми героя чи автора... Неважливо. Але в прозовому ритмі, прозовій якости.
Стежачи за тим сучасним літпроцесом, повір, я знаю, що 98 % - то "поети". Бо під вірші зараз халтурять БУДЬ-ЩО - і Ти вже поет. А прозу (навіть будь-яку!) писати довше і складніше. Вона графоманам дається важче, тому її так мало тепер.
А Твоя проза, на мій суб'єктивізм, дуже помітна і перспективна, тож... Це мене радує.
Щось мене занесло...
Якщо таки до тексту... То мені дуже сподобалось, про
"заносити в серце
уривки речей, думок і страждань..."
Назва - грайлива. Із тексту зрозумілий іронічний настрій, але загаловок каже: хочеться вірити.
Якщо не вірити хоч крихітною надією у душу, то будь-яке життя тут і зараз з будь-якими здобутками і творчістю є БЕЗ СЕНСУ. Тому одні щиро вірять, інші - сумніваються (але хочуть вірити) і треті - не думають про це взагалі (шо за брєд? мені тре купити нову юпку, наварити їсти, піти на батьківські збори дитини і т.д...)
Ех...
П.С. Виправ там на "підігріте": -і- згубилося:-)
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.
...
68 — 14/10/2009 - 21:33дякую за написане!
щодо ритму і прози у віршах, то, може, ця кострубатість - такий собі вербалізований індастріал-ноіз, коли окремі шуми, чи випадання з ритму підкреслюють якісь слова, думки, тримають у напрузі увагу, не даючи їй розманіжено текти вслід за ритмом, пропускаючи якісь інтонації.