Культ тьми
Ihor Zubrytskyi — 6/02/2009 - 20:22
Повість в якій розповідається про пригоди молодого скандинава Анве, а також про невдалий похід печенігів на Херсонес. Динамічний сюжет в якому реальність переплітається з фантастикою веде крізь час і простір на зустріч пригодам і небезпекам.
На разі лише кілька частин.
Повість про нелегкі будні з життя однієї чаклунки.
Консуело — 22/01/2009 - 11:32
Така собі несерйозна (і не зовсім дитяча) казочка. Хочу, щоб вона була веселою. А то дістав мене вже песимізм. А оскільки в реальності приводу для веселощів наразі не спостерігаю, то нехай пишеться історія про відьму з Чорного озера. Зізнаюся, що вона мені дуже симпатична. Хоч і зовсім неправильна відьма. Як і я :)))))))).
Труднощі перекладу
Catya — 21/01/2009 - 23:51
Якщо надто серйозно сприймати те, що ми читаємо, хочеться плакати. Або істерично реготати.
Я обираю останнє:)
Солодкий присмак неба на губах Твоїх...
Анютка Петрів — 21/01/2009 - 13:15
Та що ж тут напишеш? Твори про кохання. Твори-епілоги моїх почуттів до однієї людини, котру я вважала прекрасним створінням світу Небесного. Та виявилося, що то нікчемна істота світу людського…
Не судіть мене строго за мої творіння. Я знаю, що мені не вистачає майстерності. Та я буду виправлятися. Однак тепер маємо те, що маємо
Поезія життя
Slavno — 13/01/2009 - 14:12
Життя - як подорож. Все, що ми бачим, що нас захоплює, надихає, або ж навпаки жахає. Все є натхнення.
Силует Кармен
Catya — 8/01/2009 - 23:31
Невеличка збірка римованих і неримованих віршів,на створення якої мене надихнув перегляд стрічки Антоніо Гадеса "Кармен".
Піпстеръ!
Женчик Журер — 3/01/2009 - 00:56
Збірка присвячена моєму котику Піпстеру. Тут буде все казкове, безглузде, дурнувате - таке , як мій котик.
Україно! Вітчизно моя
Женчик Журер — 1/01/2009 - 21:54
Натхнений "Panom Tadeuszem" A.Mickiewicza, вирішив у його стилі повіршувати. ТІльки про Україну... От так вийшло ((
ІнколиНеПлачуть
RinA — 30/12/2008 - 22:40
Ранок - для чого ми живем, для якого ми живем, для нього ми живем. Сну наче і не було. Немає твого пальта-авта, тебе нема. Для когось це ще один звичайний ранок. Для когось життя розділилось на дві частини : перша, що була раніше, друга, що розпочалась із сходом сонця. Бути значить майже жити. Ранок. На стіні чайкава. У руках склянка води. Память мене підводить. Стрес знімати, як нічну сорочку. А можна, містер, вас фак офф?! Може це був сон. Я питиму кавучай. Я буду сльози. Я хочу сльози і зелений чай. Знімаю стрес. Коли зникає світло. Блискавки по три секунди, і забуваю про все.
Завтра буде пізно
REZVA — 25/12/2008 - 17:12
Без аннотації. Бо я не хочу її писати.
Без аннотації. Бо я не хочу її писати.
Без аннотації. Бо я не хочу її писати.
Без аннотації. Бо я не хочу її писати.