ІнколиНеПлачуть
RinA — 30/12/2008 - 22:40
Ранок - для чого ми живем, для якого ми живем, для нього ми живем. Сну наче і не було. Немає твого пальта-авта, тебе нема. Для когось це ще один звичайний ранок. Для когось життя розділилось на дві частини : перша, що була раніше, друга, що розпочалась із сходом сонця. Бути значить майже жити. Ранок. На стіні чайкава. У руках склянка води. Память мене підводить. Стрес знімати, як нічну сорочку. А можна, містер, вас фак офф?! Може це був сон. Я питиму кавучай. Я буду сльози. Я хочу сльози і зелений чай. Знімаю стрес. Коли зникає світло. Блискавки по три секунди, і забуваю про все.