Тобі, справжньому
Геленка — 2/04/2009 - 16:23
Я сколихну в твоїй душі давно забуте
І на самісінькому дні знайду ТЕБЕ;
Я піднесу тобі у келиху отрути,
Після якої б ти згадав в собі СЕБЕ.
Ти знов навчишся чути, як сміються зорі
І танцювать під тиху музику дощу…
Твоє прокляття й каяття, у щасті й горі,
Заговорю, заворожу й не відпущу!
Коли ж, тривожного весь повний неспокою,
І вже з нежданою сльозою на виду
Спитаєш ти: "Та що ж це, врешті? Що зі мною?!" –
Всміхнуся тільки й не прощаючись, піду.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 7.00