Не така, як всі
Вікторія — 8/03/2009 - 16:44
Ти читаєш глянцеві журнали,
Твої мрії все ще не зламали,
Бо сміється сонце у долонях
Світлом помаранчево-червоним.
Віднедавна ти боїшся вмерти.
Страх – тобі не притаманна риса.
Почуття і спогади затерті
Розпинають у тобі актрису.
А ночами деколи щось сниться,
Бо свідомість – дім, а не в’язниця
Для думок і для переживань.
Ти б усе віддала без вагань
За знеболювальне для душі,
Та його не продають в аптеці.
Критикуєш пафосні вірші
Не без долі драматизму в серці.
Ти не втратила вміння сміятися,
І знаходити грішне у святості.
З нерішучістю в повній красі.
Ти не стала такою, як всі.
Ти вбиваєш поглядом глибоким,
Бо усіх так вабить безкінечність.
Світ не в курсі, скільки тобі років –
Ти завжди була і є доречна.
Ти ніби звичайна людина,
Не пересічна, хоч і не дивна,
Маєш мрії, думки, сподівання…
Особлива, тому що СПРАВЖНЯ.
24.01.2009р.