промінчики
switlachok — 5/03/2009 - 21:07
Чудово!
Болить голова і без настрою - тому аналізувати не буду. Але вірш гарний.
Рядки довершені, продумані, метафори цікаві...
"Я не твоя. Мені бути чиєюсь – не личить";
"Тінями сіре безсоння вкладаєш під очі";
"Так помирають митці, шизофреники
[хворі]
Їх не ховають.
Вони ж бо щезають.
Одразу."
Те, що людей незвичайних не ховають у землю - це так. Вони - наче промінчики сонця згасають легко, земля їх не тягне своїм тяжінням... Але хоча їх не ховають, та завжди носять у серцях такі як ми з вами.
І назва файна: цікава! Лишень, може, Римований щоденник Меланхолічки (?) Тільки от звучить схоже до алкоголічки:-)
...це я писати багато не хотіла... :-)
- Ввійдіть, щоб залишити коментар
- Подивитись предмет рецензії.