Яблучний кисіль
Консуело — 25/02/2009 - 15:47
Збірка: Майже вільне божевілля
Пірнувши у спогад про світло,
час втікає... Розкреслює синім і чорним
весняний вечір. Молиться абияк.
Журба на милицях кульгає до наших порогів,
минаючи завулками тишу.
Буде дощ опівночі.
Але сонце про те не знатиме,
сльози висохнуть ще до світанку.
Кішка мружиться на підвіконні, витирає
лапкою сліди посмішки і помади,
а на білій сорочці вони зостануться
кричати про чиюсь необачність...
Дихати стане вільніше,
коли буде менше людей довкола,
або ми підемо геть.
Щоб знову
красти у себе спогади
і шукати сліди на стелі
від розбитого серця або - чобота
того, хто літає ввісні.
Будеш? Граємось
у незнайдені ніким схованки і
тихо плачемо над зорями,
що згасли учора.
Вигнанці.