Валентинка
lybomurko — 14/02/2009 - 21:47
Збірка: All about love
Навіщо заставляєш серце битись?
Навіщо душу сповнюєш життям?
Серед людей готовий я згубитись
й ходити за тобою по п'ятам.
Не помічаючи недоліки та вади,
лишатись тінню в тебе за плечима.
О ні, я не зречусь гіркої влади,
що може вбити ніжними очима.
Мов дикий звір потрапив я вневолю.
Скував мій дух міцний капкан сталевий.
Ти під опіку взяла мою долю
й світ став довкола лагідно-рожевий.
На жаль, я не живу в полоні мрії.
Й навіщо все це в аркуш укладаю?
Мені ж достатньо й крапельки надії,
котру ніяк з думок не відпускаю.
Котру не зміг поміж рядків сховати,
затерти в часі, в пам'яті згубити.
За це засуджений та кинутий за грати
з довічним вироком: одну тебе любити!