На узбіччі
Лукреція Крон — 14/02/2009 - 19:48
Ця картина шедевром не стала - палала на смітниках
Розривалася хвилями стогону - музика крайнощів
Полином розрослася садами - солодким квітами
Отруїлися річки від надто насичених прянощів
Тої пісні згадати хоч слово, мабуть, не судилося
І мелодію й вірші забудуть коли розвидніється
Половина із льодяних слів загубилась, а інше - розбилося
Все ж продовжуєш правду ховати... А зовні щось діється!
Навкруги насуваються хмари-потвори із півночі
Їх холодні долоні витягують вистигле марення
Ти рятуєшся в теплому диханні хвиль - сильнодіючих
В хвилях опію вкупі з полину терпкого відварами
Ти ховаєшся в ковдрах між світом брехні й потойбіччями
Щось шепочеш (для себе!) і ще - для неназваних привидів
Уві сні ви гуляєте з ними стежками й узбіччями
Всіх доріг, що не мають кінців - до прощання без приводу…