Слоїк меду, липові казки,
Ворожила по очах посеред міста.
Гріла руки, гріла мрії-сни,
Сподівалась на цілунок і колиску.
Коронована тіарою земних
Напівслів і трохи недомовок.
Королева частувала королів
Розігрітими плітками і докорами.
Слухала пульсацію вогню,
Що зривався з вуст і пік мовчанням.
Розтопити серце королю?
З криги? Розтопити лід зізнаннями?!
Заливати рани болем ран,
Заливати жовтий ранок чайним димом.
Мій сусід вбиває тишу з drum,
Ну а я вбиваю звичність дивом!
Порцелянова, немов у грі,
Де ляльки загрались в особистість.
Я загорнута в шарфи і клапті снів,
Я загорнута у хмари сніжно-чисті.
Перед сном зняла усмішку ти,
Королева дня – пігулок, меду...
Світ завчив всі правила для гри,
Світ чекає ... літака і злету!