Моє утробне місто
Вакуленко-К — 31/01/2009 - 23:40
Ще одне місто травмоване, вписане в фоліо мертвих –
Комети ґрафіті облизують, обличчя забризкують сажею.
Заліплено липи липким, і вже не побачиш манер тих,
Що, заощаджені диханням, належать спільному важелю.
Отак-бо. І ампули слів до стін порожнечею грянули.
Забави дорожніх ротів – упіймати авто автостопами.
Диким лишаєшся жить, душі не скоцюрбивши в гранули,
Хрестиш утробу стежин своїми широкими стопами.
Настирність шпитальних шипінь шипами впинаються в пам’яті –
Достатніми дозами роздуми в кишенях розлазяться рештами.
Важкі сублімовані сльози, чаклунським гіпнозом розтягнуті…
Скінчився суспільний кордон домашніми псевдоарештами.
23.1о.2оо8