Нікому не потрібна меланхолійність
Диво... — 26/01/2009 - 21:36
Я люблю дощ. Але теплий. Коли його струмки гріють холодні сльози.
Сьогодні крига вкрила все.
Булочки зі скоринкою, асфальт зі скоринкою...
Булочки зі скоринкою шкідливі. Для здоров'я (фізичного?).
Асфальт зі скоринкою теж не дуже корисний. Тягне до землі, все стає приземленим, мокрим і гидким... ( якщо вдало впасти, все буде просто мокрим і негидким)
Хтось вичавив зубну пасту на дерева. Вони вкриті білим нальотом, не схожим на казковий пухкий сніг. Термін придатності пасти вийшов, тому на вулиці пахне якось мертвою зимою...
Все застигло в бензинових калюжах. Вороння кружляє над станціями метро і змішується з туманом...
Здається : ворони – то перець, чорний і гострий. А туман – то біла страва, яку чекає на столі когось. Страва давно захолола, туман загуснув, склеїв останні жваві думки, склеїв повіки...
Сльози.
Чужі, солоні, пересолені.
Хтось із нас кепський кухар. Він якось погано замісив туман, додав занадто багато спецій трамваю, задовго протримав нічні київські вулиці в холодильнику...
Я хочу фастфуду.
„Швидка їжа – швидка допомога”?
Я хочу масаж серця. У переносному значенні.
Мені потрібні тільки свіжі продукти на столі.
Свіжий сніг, бажано свіжа голова, свіжі думки.
Я хочу вдихати дощ, який був колискою тобі. Теплими струмками він змиє огидну пасту з дерев, змиє макіяж денного міста, змиє навіть те, чого я боялася.
Я помилялась.
Не хочу фастфуду.
Всі спогади підігріти над вогнем, змішати, додати трохи лікеру.
Щоб кружилась голова, щоб туман здавався картоном. Нагорі ремонт. Все застелено картоном. Люди, сьогодні нагору не пускають. Там ремонт. Ліфт зламався. Приходьте пізніше. І тут – внизу! – справ поки вистачає!
Хай туман буде вітражем на вікні, в якому видно силует. І кожен раз інший. Силует сузір’я лева чи Андромеди. Тобі пощастило, читачу!
Мій силує ти побачиш на цьому гірко-полиновому небі двічі – я близнюки.
Зварити ранковий туман у постіль?
Я давно хотіла зізнатись у дечому... Так... а варто?
Я дещо знаю.
Знаю, що буде завтра.
Завтра буде ранок, і теплий дощ огортатиме тебе. Навіть якщо не буде дощити.
Просто я іноді думаю, що вмію сумувати...