Розірване намисто..
Erla — 23/01/2009 - 13:15
Стихла музика
Звук розчинився у темряві
Сонця нема..
Свято скінчилося?
А чи було воно..
Знаю..
Правди нема..
Не шукаю її в смітниках
Схований сніг
У зимових проваллях- малюнках
Вітер розхристаний..
Місяць зірки розгубив..
А на підлозі розбіглося моє намисто..
Чорне.. червоне..
А може його і нема?
Все нереальне…
Чи аж протилежне до болю..?
Може все правда..
Неправди ж немає ніде.
Дивна пітьма..
Ти сидиш на підлозі в вітальні..
Пишеш історію..:
Про все що є..
Чи про те… що нема..
Чашка пуста..
Чорна кава залишилась в згадці..
Сни чорно-білим вкривають..
І тягнуть кудись..
Що ж там було??
Написала?
Ще ні.. ще не знаю..
НІч і зима за вікном
Загубилася в них…