Відблиски депресневої пори
Вовчик — 17/01/2009 - 17:32
Прийшла безжальна осінь ,
Я не розумів цього досі.
Не міг, не помічав, а може...
Може просто так треба, о Боже !
Окутав рук її холодний смуток,
І в голові зібрався думок жмуток.
Як важко на серці скрегоче цей холод
Серце в груди б’є наче молот.
Ти знов пішла ,забравши з собою,
Останню свободу - душу мою.
Вона з тобою,
Разом з нею я,
Ось що зі мною робить любов моя.
Лиш ти одна є сенсом для життя,
Все інше - сіре буття.
Люблю, обожнюю , кохаю,
Це все що я знаю.
І осінь не забере цього від мене,
Бо це моє , єдине,
Все, що не залишає мене ні на хвилину.
Сумую, знов сумую,
А за вікном осінній дощ ..