Метелик, як помаранча,
Достиг і шукає вітер.
Олив’яні сиві стіни
у тіні стікають
тінню.
У місяця шкіра потріскана,
Як стримані фрески Джотто—
Метелик росте мелісою,
Метелик вмирає—осінню...
А двері у небо прозоряні,
А двері прозорі у неба—
Метелик помре у просині,
Метеликом дихає небо...
Кількість рецензій: 6
Середня оцінка: 8.83