Присвячено двом людям
Диво... — 11/01/2009 - 22:50
На решту, що залишилась від болю,
Лялькар придбала ляльку у життя.
Обличчя, руки, ноги, трохи мозку.
Лише недолік – серця є биття...
Її не можна мацати руками!
Очей каміння і волосся льон.
І шкіри ніжно-біла порцеляна,
Від сукні – аромат крюшон.
Повинна лялька бути ідеалом.
Зіниць тверезий спокій. Очі – вниз
Опущені від сорому. І лави
Поповнить ще маріонетка. От сюрприз!
Колекція із посмішок і горя,
Колекція очей і битих мрій.
А нитка-то, побачте це, шовкова!
Чи зручно? Спокушає тихо змій.
Коштовності : смарагди, діаманти...
Тобі дарує чарівник-лялькар!
А в тебе ж вільні руки, мій герою!
Лише пов’язані стрічками карм...
Маестро! Світло! Підіймаються лаштунки!
Хтось оплески вмикає. Крок, удар...
Чиясь рука підняла ніж. Все іграшкове.
Горить душа. Та ні... горить лише ліхтар...
Мене ти не надуриш, королево
Чужих казок, чужих чуттів і душ.
Я знаю, я твоя маріонетка.
Моє здоров'я! Це лиш п’яний пунш
Карбує в голові бажання страти
Усіх ляльок! Усіх героїв саг!
Хто знає, розірвавши стрічку, кате,
Ти не повернеш вже мене назад!
Моя покірність і моє пророцтво,
Я граю ляльку, граємо усі.
А може, час місцями помінятись?
Від тебе стрічка у моїй руці.
Твій ключ, твій код, усі твої прикраси
Покинь для того, хто не вірить снам.
Бувай, лялькарко! Містику залишим
Для екзальтованих і нудних дам!
Сьогодні граєм у холодну зброю.
Я обираю ніж і темну ніч!
Перерізати вени, стрічки волі,
Скидати гніт рабів з тендітних пліч!
Відкрити карти і відрити думи
Тобі – ти їх читала вже не раз!
Ворожка розказала про минуле.
Свіча. Дурман. Розклад один. Пасьянс.
Проснутись від кривавої примари,
Від сну, що став життям. Чи буде ним?
Із арбалету помсти і кошмару
У саме серце цілив херувим...
Квитки продали, але в залі пусто.
Посеред темряви, стрічок-аорт
Ви вдарили у серце, чутно хрускіт
Лаштунків, як фінальний мій акорд!
Пусти мене, театру без акторів!
Де всі забули слово честь, де всі – лиш жертви!
Курок застиг, без музики – не хочу
Усю про тебе пам’ять враз я стерти!
І ждати зірки понад Віфлеємом
У час, коли лялькар пішов зі сцени...
Ти блазень. Я їду з твого полону,
Ціна – чиєсь життя. А може, просто пенні...