П’яніючи від морозу,
Зачерпуєш лід стаканом...
Пірнаєш у шепіт крижинок,
Чекаючи на нірвану.
Ховаєш в долонях сонце,
Щоби не впало у лунку,
Завіюєш очі снігом,
Цілуєш повітря лунко!
Печеш каравай з сніжинок,
Заквітчуєш все вершками,
Холодними від морозу,
Хапаєш щастя руками!
Смакуєш синяву лісу,
Розтоплюєш сніжний спогад...
Забудь свою одаліску!
Байдужий сердець господар!
Всі віти виходять заміж
Із білим, як сніг, манікюром –
Чекай на букет бурульок,
Що серце захоплює штурмом!
Вже час запрягати сани
І лагодить крила оленям –
Час з порцеляни пити
Какао всім добрим феям!
Вії вже час фарбувати
крижинками і зірками,
Вуста прикрашати сивими
Легендами і казками!
В час, коли місяць стане
Йогом і трохи факіром,
Буде по зорям стрибати,
Мов по вугіллю сірому,
В час вовкулак і марева,
В час нічний і чарівний –
Можна заснути в заметі
І стати снігу Царівною...
Кількість рецензій: 6
Середня оцінка: 9.50