Воскресіння з нелюбові
Магдан Ліна — 4/01/2009 - 02:36
Спини мій біль, що у віках стокатто.
Отям німу, зсивілу горем душу .
І повесні, як повінню – стократно
Заллю любов’ю буднів пильну сушу.
Заговори, щоб заніміло в вічність
Заблаженіле сяйво у очах,
Здивованих, що є на світі ніжність -
Піввіку прожили лише в плачах.
І подихом розпушуй мої крила-
Колись летіла в прірву без пір’їн-
Розкутай серце, що скувала крига.
І світ навколо мертво занімів.
Тільки тримай, бо похитнусь, сп’яніло -
Такої ж долі я ще не пила.
І те, що вчора навіть і не тліло -
Сьогодні гра вогненна зайняла.
Тепер - не руш, тепер - тобі я - вирок.
Без мене не знайдеш ти іншу путь.
Через віка, збираючись у вирій
Мої спасенні крила не забудь
5 квітня 2008 р.
1.19