Присвячується тобі…
RinA — 30/12/2008 - 22:42
Збірка: ІнколиНеПлачуть
Сьогодні, як і тисячі разів, я повертатимусь додому.
І вдивлятимуся на тисячі плющів
та усміхатимусь лише свому.
Опускаючи свою праву руку, я не діждалась вітань від перехожих.
Життя перетворилося у таку незрозумілу штуку
і немає у них рис схожих.
Шукаю мокрими холодними руками в кишенях ключ.
І, відкриваючи, я скрипнула дверима
надворі ніч...
Стоятиму й дивитимусь у простір, твій погляд поряд.
Запрошуватиму всіх знайомих до себе в гості
вже в двері дзвонять.
Проте, це вітер бавиться дзвіночком, як дитя. Що вдієш...
Обманута надія і ще один постріл у життя.
ти ж не про це мрієш.
Прокинувшись, немовби холод заліз під ковдру. Сни тривожні.
Озлоблена, відвернута, знесилена та я не помру,
ми не такі, як кожні.