Сомнамбула
Ihor Zubrytskyi — 16/01/2008 - 12:25
Збірка: Лабіринти душі
Крок у туман, над балконом шнурок,
На ньому білизна, можливо спідня,
Антена стирчить, як у долині хрест,
За вікном лежить хлопчина на спині.
А ноги все далі тіло несуть,
Їх не спинити, свій шлях знайдуть,
Вони чудово мандрівне діло знають,
Розум у їх діяльності відпочиває.
Коти нявчать, крики лунають,
А місяць повний, зорі так і світять.
Небо чисте і темно-синє,
Куполом нависло над землею.
Нічна сорочка сухо облягає тіло,
Очі закриті, лице спокійне,
Сну потоки несуться крізь час,
Фізичне - нереальне.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 10.00