Клавіші моїх думок чорні і білі :
Білі – як твій комірець
Чорні – як нитки на ньому
шість яв Леніна на фортепіано
і одна пісня Ленона
виграє на них
каблуками (підборами?)
каблучками обручок з фольги
виграє... затихаючи під схлип іржавого сидіння
виграє увертюрою
до чийогось кохання
віртуозні пальці вправляються із клавішами
мов гурман-японець з паличками для суші
линуть звуки музики, мов вода з-під парасолі
линуть з пустого вікна
дарма –
мене ніхто не навчив грати...
Кількість рецензій: 6
Середня оцінка: 9.33