Hang up, baby, hang up...
nacho one — 15/12/2008 - 04:46
Конкурс: Сатиричний аперитив
-Чого ти так си дивиш? Ти шо – по-українськи ні бе – ні ме – ні ку-ку-ріку?
А вона все сиділа в кутку й мугикала си під носа : “Hang up, baby, hang up…”.
-Як тебе там – Вероніка – Луїза -- Марія. Так? То будеш Маруськом в нас зватиси.
Вона тіко кивнула головом і всіласи молитиси перед величезном гором іконок, які встигала стаскати до єдного кута за той час, же жила в мене. Той її свій кавал кімнати чось мене заставляв ностальгувати. За серіалом «Дика Роза». Я міг включити радейко і годину вдивлятиси на той молитовний куток, чуть не плачучи. Ті всі ікони збивали мене з пантелику, бо завше думав, шо вона кабалістика. Хоча толком й не петрав, шо воно, холєра, значит, але перед очима чось нізно стояла картина, де купа людей, шо виглядают на агентів ФБР, обмінюютьси якимись листочками і зникают. А ше дуже дивувало, же, молячис, вона нізно казала: «Матка Боска».
Я міг чекати всього в томуво житті, але того, шо єдного дня до мене в двері подзвонит Мадонна – аж ніяк. Здавалоси, шо може си стати з тобом в твої 76 – сиди си вдома, диви си телевізора і чекай,коли пришкандибає та з косом, шоб повести тя до безкраїх полів райської Нірвани, де киватимеш головом в такт піянням Ленона і Висоцького,шо в янгольськім хорі так сумно виводят «Алілуя…», а вечорами в компанії того ж дуету, цмулячи гонорово дзиґар, тихо заводитимеш:
«Ой, чий то кінь стоїть?…»
і Висоцький з Леноном, геть чисто як вітер підхоплюватимут за тобом:
«…що сива гривонька.
Сподобалась мені, сподобалась мені тая дівчинонька…».
Та во – маю на свою голову – Мадонна. Звідки тіко вона си взєла? Пором думаю, же вона якас дика, ніби не в Голлівуді жила, а десь межи гуцулів біля Прута. Тєжко їй в Теребовлі – ніяк не привикне. На вулицю майже не виходит – тіко по базарних днях, шоб піти поритиси межи великих рядів «гумунітарки». Єдного разу притєгла звідти до хати якесь тріко, але з великом дзюрком зо заду, яку я сразу заштопав на машинці і вона тоді весь вечір ходила довольна. А ше вона ходить на Недільну до церкви – чось їй так уподобавси наш храм. Якось, коли правили Службу Божу, як хор виводив котройсь з Псалмів, то і вона си запіяла – я було подумав си, шо Мадонна вже по-нашому забалакає, але нє – просто завчила за всі тії недільні напам’ять. Коли вчули, як вона щебече, то мігом отець захтів, шоб Маруська в церковнім хорі співала – тепер вона соліст в них, а ксьондз каже на неї «пані Марія», бо думає, же вона полячка, раз так часто кричить «Матка Боска» й ніц не каже по-нашому.
Во, вчора притаскала котенєтко – десь здибала його в зливу і рішила підібрати. Воно таке кудлате і ше цицьку ссати хоче, то Мадонна його з соски кормить. Назвала Гай, але нізно кличе то котє Річчі. Йой, вже ті баби – де ум? Де логіка? Я б такої жінки не хтів си. 76 років без баб обходивси, то і теперка, на старості, міг би прожити. Ну, Бог захтів так, значить так має бути. Нічо – по трохи та й привикне. Во, зара має вона на городі бути – там всьо травом поросло, то я її вчив, як виривати.
-Маруська, холера єсна, я ж казав ті полову виривати, а ти і то, і бараболю тоже. І де ти на мою голову взяласи?