розбиті ілюзії
fynzik — 10/01/2008 - 00:04
Лисття не жовтіють, вони скорботно плачуть!
Іржвіє по троху душа дерев та трав.
Ми все втрачаємо, зрекаємось призначень,
А світ такий як є... Яким його уклав...
Подивимось на захід, а краще... вже не треба!
Вже пізно щось міняти й минуле поверать.
давайте почекаємо, і він впаде із неба...
такий червоно-жовтий... Ні! іржавий... не піймать...
Так шкода тих ілюзій, що у дитинстві зріли!
Що розквітали й квітли на соці мов любов.
А потім мов спіткнулись і у жаху застигли...
Не хочу выдчути це знов!!!
Я хочу щоб мрії збувались, я хочу щоб в серці жила
надія, що все буде добре, й що знову прийде весна!