Комусь це треба
Диво... — 12/12/2008 - 01:07
Кульки на ялинці виглядають цілком природно – як родзинки у кексах, як бардак на столі, як словник з української мови на 250 000 слів. І якщо словник має бути на столі завжди
( як і бардак!), то кульки на зеленавому тлі виглядають органічно виключно під Новий рік.
Та нашо я вам про ті кульки пишу?!
Висять вони собі біля одної милої крамнички біля театру – хай висять. Не чіпайте. От якби ви собі висіли – чи було б вам приємно, якщо б всі надмірно піклувались про вас? Ні, то відліпіться від кульок!
Кульки зазвичай розвішують на пухнастих ялинках. Так, щоб вони не мерзли – кульки. Потім додають вогників ( тут не діють правила безпеки гри з вогнем), пряників, морозу і щастя. Щастя завжди додають дуже мало, тому кульки сумно погойдуються, мов дзвони...
Там, на розі, кульки висять на пустому дереві... Їм холодно, некомфортно, і тому під дією вітру виникає постійна загроза суїциду – кульки розгойдуються, хитаються, видзвонюють, сваряться... ще мить – і вони осиплються, мов рясний сніг... Вкриють підлогу, розбившись на краплі кольорових, голосних, гострих уламків... А потім – хтось підніме їх і обклеїть ними небо. Ввечері воно запалає уламками кульок – і комусь буде сумно, хтось дмухне на небо, щоб подарувати йому частку свого тепла...
А потім прийде консьєржка і запалить керосином, що так гидко пахне, дешеву лампу. Вона буде шкварчати, приваблюючи мишей і закоханих. І там, на верхній площадці, двох змерзлим постатям здаватиметься, що керосинові лампа – то місяць уповні або дно фужеру шампанського. Лампа буде пшикати, ніби десь там, у вікні, чиясь бабуся готує млинці, і звук відбивається від даху, линучи у сумне небо... На брудній підлозі буде вицарапувати свій біль кішка, а скло лампи буде чорніти...
- Це затемнення.
- Це лампа догорає, обпалюючи морозний ранок сажею, що осідає на голови, ніби хміль...
А двоє закоханих тупцюються під стукіт дверей, які відчиняє сусід, щоб курити. Через кожні 10 хвилин. І коли бабця знизу вже засинає, а сусід вирішує покурити в туалеті, парочка вдихає останні краплі керосинової отрути і ,озираючись, бачить небо, повне битого скла і надій...
Керосинові лампа гасне, тліючи, затихаючи, з нею гаснуть бички у попільничці і гасне ніч. Якийсь невдаха вмикає світло, вмикає телевізор, і дівчині здається, що то музика лине для неї одної... Вона захоплено дивиться на зорі, які схожі на фольгу від цукерок, розкиданих по поверхах, по вулиці, по підвіконнях. І здається, весь світ було загорнуто у фольгу, а сьогодні вона розгорнула його, відкрила, розшарпавши фольгу і обгортку...
Він дотягнувся до верхніх віт і обережно простяг їй кульку, яка збереглася від самогубства, що їй навіяв вітер, холодний і буденний...
Кулька була трохи пощерблена. Тут, на даху, де світло ліхтаря оманливо вдягало все у фіолетові брудні кольори лінолеуму в кафе, було тихо. Дівчина зі сміхом взяла кульку – яка була схожа на зірку.
- А!
Раптом кров крапнула на сріблясту кульку. ЇЇ пощерблений бік боляче різанув захололі пальці, що тягнулись до снігу. Кулька впала на підлогу, що змерзала і чекала тепла... Заледеніла кров обережно крапнула на сірий простір під ногами.
Вийшов палити сусід. Він не виспався, а тому його мутні очі нагадували два ґудзики на старому, заношеному пальті.
Прокинулась консьєржка. Вона згадала, що вже час іти додому і прикрашати ялинку до Нового року.
Дівчина здивовано дивилась перед собою.
По очах текли сльози, змішані з пилом... останній ліхтар згас і сльози були чорного, світанкового кольору...
Вітер задув цигарку сусіда і заколихав залишки кульок. Вони були схильні до суїциду...
Дівчина кволо провела мокрими від крові пальцями по шиї хлопця. Той ніяково дивися на червоні пальчики, червоні очі, що сльозились від угару міста.
Вона раптово схлипнула, відняла руку і, голосно дихаючи, побігла сходами. Вуха нестерпно боліли від холоду, руки вона притулила до замерзлих щік.
Вирвавши у сонного сусіда цигарку, вона знову піднялась на дах. Молодик сидів під стінкою, стомлено заплющивши очі.
Вона підбігла до краю і розкришила попіл над вулицею... руки мали колір газети, якщо її дуже ретельно читати. Руки щедро огортали місто пилом, пестячи повітря, даруючи змертвілий попіл тверезому ранку.
Хлопець спав.
Вона взяла жменю снігу і затиснула кулак.
... Кульки були схильні до суїциду.
Вона не знала, навіщо це, кому треба, звідки...
... Тільки спустившись тихими кроками а вулицю, підняла уламки й опустила в кишеню...
Пройшовши ще декілька кроків, вона знесилено обернулась, різко скинула пальто і побігла...
А коли вітер підняв крупу снігу, він доніс до неї дзвін кульок і кашляння першого вагону метро.
Хтось повісив нові кульки на голі віти у самотньому парку...