Збірка: Спасибі осені, ...
Те різьблене обличчя, темні очі,
Постава, аж до щему дорога.
Пташатко серця, зловлене, тріпоче,
І попелить стоградусна жага.
Навіщо й звідки ти зчинився раптом
Одним із найсолодших лихоліть?
І чи брова та нескінченна варта,
Щоби за неї у вогні горіть?
Не смійся ж, і не смій пред ясні очі!
Та все твоя стежина прибіга.
... Пташатко серця, зловлене, тріпоче,
І попелить стоградусна жага.
Трясуться днів нестямні маскаради,
На всесвіт жовто пахнуть полини.
Є тільки ти. Ні подиху розради.
... от тільки душу пальцем помани ...
Copyright ©2008 Tamara Hanenko
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 10.00