Написати диханням на чашці
Крижаного морсу з поцілунків
Сніжних і колючих – як у казці
Про замети, сніг і сліз пакунки.
Про Білявку, що шукала Кая...
Каяття в снігах і у холодній
Ялинково-апельсиновій отруті,
І дурила всіх, дурила. Годі.
Шматувала спини оленям до крові,
щоб устигнути під бій крижинок
щоб спасти Тебе – мій злий добродій
і принести на руках у п’яний шинок.
Щоб забути вогнище ворожки,
що стлівало зрадою і димом.
Щоб забути, що ти вже не вмієш
Награвать на склі любові риму.
Щоб забути гострі крихти серця,
Що розкидано в засніженім краю...
Щоб знайти, чого ти вже не бачиш,
Розкроїти біль мій. Розкрою!
І пущу блукати по зіницях
Захололих і байдужих сторінок.
Я складу слова „люблю” чи „зраджу”,
Коли ти натиснеш на курок...