Це – вєтлічебніца?

- Ало! Це – вєтлічебніца?
- Да! А ,нє…Ми – санепідємстанція! А я – Свєта! Мене звать Свєта!
- Значить… прививку… міні от бєшенства не здєлаєте?
- А шо таке? Хто це? Чи тобі нема шо робить?
- Це – Я ! У вас є яд? Хоч яду дайте…
- Яд?… Єсть. А для кого чи від чого? Від паразітів чи гризунів, а мо для жука шось королацького? Тоже є. Я отдєльно продаю… тіпу подпольно. Тіки ж ти нікому. Ой, случайно заплутала волоси за провод тіліфонний.. Тіки покрасила їх в чорне і на тобі… Хоч плач.. Нада знову … назад в біле перекрасювать…
- Дуже багато нада. Міні для себе. Ти не сплигуй з тєми.
- Шо шкоднічаєш?
- Та нє. Спать хочу , а заснуть не можу . Безсонниця. Може поможе яд?
- Так ти шо і справді дібіл…
- Нема яду чи жалко, то так і скажи. Шо ти, як та гігієна, сразу нападать.
- Во пєрвих правильно не гігієна, а гієна… І я тебе животними не обзивала.
-Я ж приколююся. Звоню куди небудь і розводю на лоха.
- Не знаю я ніких лоха. Протравку від королацького будеш брать? Як нє, то клади трубку…Приколіст найшовся… Лічиця тобі нада…Точно шо в вєтлічєбниці… Од сказу. Шоб не обіжав одінокіх і жаждущіх любві женщін…
-Ну ти і тупа… Випий своєї протравки може попусте, а я пізніше ще позвоню… скажеш тоді результат… Помогло чи нє…
-Не взнаєш. Це ж ти случайно попав на мене. О, а давай я тобі свій мобільний дам. Позвониш тоді і взнаєш… Га?
-Ну ти вабще… Ти шо і взаправду будеш пить свою протравку? Я ніяк не пойму… чого я й досі з тобою телебеню? А ти… прикольна.
-Дурачьок ти мій… я ж з тобою знакомлюсь, а ти… Шо важко шось приятне сказать? Не ума, не фантазії. Нє шоб побєсєдовать культурно і з компліментами… з красівой, молодой і голодной на настоящую любов…
-Ти сірйозно? Голодна… і красіва? А якшо я і в правду запишу твій тіліфон, а потом… Ти ба, яка ти смела.
-У мене другого вихода нема. Поки сама не начнеш… Од вас не дождеся. Записуй чи запоминай… Сумніваюсь шо заповниш.
-Уже пишу. Давай… Записав. А утебе всі циферки положитєльні. Ну тоість діляться на двойку без остатку. Всі чьотні… одним словом.
-Ти знаєш, а я так і знала… Ти сильно похожий на мене. Це і мій любимий номер з усіма чьртними. У нас, у двох м’які характери. Я ж і ще й досі не знаю, як тебе звать. Хочеш вгадаю з пітнадцяти разів?
-Нє, не нада… Багато время займе. Я сам скажу. Костя!
-Рєдке імя. Но хароше. Приятне і мужське. Міні нравиця.
-Свєта, тож нічого. Тіпа вже Свєта… Свєтає. Як начє утро начинаїця. Шось нове вродє.
-Костя, а ти свободний? Бо міні ворованого щастя не нада. Цього хватало в мої незамужніє годи. Я вже такого натерпілася од непорядочних мужчин… Тепер міні вже нічого не поможе… Тіки любов спасе настояща. Пожар сєрдєчних страстей.
-Допустім я свободний. Такий свободний, шо свободней нема вообщє. Я на повному сірйозі. Якшо так, тоді жди красавіца. Я позвоню тобі часіков в девять вечєра. Будь готова. Встрєча буде незабиваємой…
-Я буду ждать с нетєрпєнієм. Думаю, шо в тебе сірйозні намєрєнія. У тебе голос такий приятний і завораживающий. Можна зразу влюбиця. Я так і зробила. Влюбилася у тебе з пєрвого твого слова.
-Я тоже зачепився за тебе. Ну корочє… Дождемося девяти і розставимо всі знаки прєпінанія в наших отношеніях. У нас з тобою виходе пошти, як в кінах.
-Костя, я так переживаю… Шоб все було харашо мєжду нами.
-Свєта, бач, як ми зтобою неордінарно познакомилися. А вдруг я тобі сильно понравлюсь увечері, а ти міні? Ото тоді буде.
-Костя і Свєта… Так романтічно звучить. Щас розревусь, як та дура… Нєужелі наконєцто і міні начинає везти в цій жизні? Ой… Щас начне капать з глаз і розмиє туш…
-Свєтік, ти чього? Все буде пучком. Я молодий тоже і дужу…дуже самостоятєльний. Не сомнєвайся. Тих, хто мене любе я не обіжаю.
-Я вірю тобі… Нєужелі ти той єдінствєний і неповтоорімий? Мій…
-І я тобі вірю… Тіки не плачь… пора прекращать. Всьо, ложимо одноврємнно трубки і ждемо встрєчі…