прикрості
Selfkill_Malvinko — 25/12/2007 - 18:57
розбуди осінь своїми світанками
причаруй каву своїми співами
ти не зможеш мене здобуть статками
мчать коні полум*яними гривами
за вікном мрячить, сипле росами
все по колу йде й на душі дощитиме
я змахну рукою, ти обсиплеш просами
а кава в чашці й далі стиниме
задзвенить ранок леткими трамваями
не почуємось, не побачимось
не забудемо час на кохання згаяний
не розтратимось, не поплачимось..