Світанковими туманами
Тетяна Тиха — 10/11/2008 - 16:20
Світанковими туманами осінніми
Чи ночами літніми гарячими,
Наші душі стали вже знесилені,
Наші душі стали вже незрячими.
І під місячним проміння струменем,
Під дощу зірковими краплинами
Ти назвеш мене чарівним іменем,
Цілуватимеш мене годинами.
Під очей твоїх гарячим поглядом
Я розтану білою сніжиною,
Ти ніколи не огорнеш холодом,
І не станеш мерзлою крижиною.
Полум'я роздмухав з іскри теплої,
Розпалив пожежу з наших почуттів.
Розгорівсь вогонь між ночі темної,
Запалав, бо ти так захотів!
Поряд ти ідеш з моєю долею,
Знай, тебе тепер не відпущу!
Буду кліткою тобі і буду волею,
Буду захистом тобі від бід дощу!