із ненадісланого листа вранішньої зорі золотому пану місяцю
airpoet — 11/12/2007 - 01:22
Збірка: не римується
отже, не смійся, навіть якщо тобі буде смішно - оскільки я докладала зусилля й хотіла бути єдиною. і в чому я винна, якщо не могла сяяти для тебе ясніше за сонце - хіба ж я винна у тому, що була лише собою?
о, ти ще зрозумієш, що тут дорожче, ти ще розпробуєш цей гіркуватий смак - ти ще посумуєш за мною та моєю солодкою недовершеністю! адже це зрадлива, це оманлива спокуса: кожної миті, відчуваючи мою недовершеність, додавати ся, потопати у безлічі можливостей бути...
бо я і ти - ти знаєш - я і ти - це щось справжнє, і це щось єдине.
може... знаєш, я часом думаю: може, я була непереконлива? може, тому ти не відчував цієї потреби - винайти спосіб, лише б тільки винайти спосіб. ми - єдине, коханий мій, просто я не дочекалася сором"язливих сутінків, аби ти вийшов до мене бодай на хвильку. але - ми ж іще побачимось, правда, мій милий? ми побачимось?