Подоба балади
Диво... — 25/10/2008 - 19:42
Збірка: 1+1=1
Тільки сьогодні! Тільки у нас!
Галас! Огидні блазнів блискавиці!
До золотого заходьте шатра –
не завітати до нас не годиться!
Чучело голуба – любко, не бійся!
Жаб’ячі лапки, луска драконів.
Дай-но дитино, тобі погадаю,
Тайну відкрию із серця законів.
Льон і гречаний, цілительний мед....
- Блазня шукати тобі не потрібно!
Значить, ти будеш мов пучка одна.
Як Королева. Чи ба! Як Царівна!...
Жах і утома від вмерлих надій.
Нас огорнули килим і чарка.
Я заплатила тобі за прогноз!
Око-за-око! Скажи все, гадалка!
- Ти не потрібна шатру, то ж іди!
Світу ти теж не потрібна. Лишайся!
Будеш пророчим вогнем – а чи що
Може, лісною, як квітка, русалкой...
Станеш криштальною кулькою враз,
Станеш шовковою хусткою вітру.
Я заплачу тобі кров’ю його –
Питимеш серця кохання досвітнє...
Жах і огида! І чарка – я к спис –
Впала, розбивши гіпноз і отруту.
- Я не хотіла! – волошки в сльозах.
Мій невблаганний. Рана. Отрута.
Я не хотіла тебе, океан,
Випити враз! я хотіла – як вітер:
Подихом... пухом... шелестом трав.
Усміхом радісним, ніби ми діти.
Чарка розбита. І зрада твоя. –
Все це минуло з шатром переїзним.
Чучело враз ожило. Білий сніг...
Впав забуттям, впав словом пісні...