Від мене очі, прошу, не ховай,
Я не боюся глибини блакиті,
Про тебе знаю правду - знай,
Слова зірвались плином у дві миті -
Ти відьма...
Коса спадає водограєм до землі,
А посмішка - найкращі в світі чари,
Що кольором наповнюють життя на тлі
Печалі, і розлетяться сумнівів примари -
Ти відьма...
Для себе я багато не прошу,
У сни мої вплітаєшся щоночі,
І наяву в думках твій образ я ношу,
То ж не ховай від мене свої очі,
Відьма...
Кількість рецензій: 6
Середня оцінка: 7.83