І знову ми залишилися разом...в темряві й тиші... тільки ТИ і Я. Ти весь світишся від радості, випускаєш різнокольорові промені крізь цю нічну тишу. Вмикаю світло. Не хочу, щоб було видно тільки тебе, щоб ти був домінантним, основним. Ти намагаєшся показати найцікавіше в собі, всіма силами розважити мене, а я не можу відвести від тебе погляд. Торкаюся „пластикових” органів... милуюся довершеністю форм. Намагаюся додати кожен день у тебе щось нове. Багато хто мені говорив, що ти погано впливаєш на мене, що нам не потрібно стільки часу проводити разом. Але бути без тебе – це просто неможливо.
Згадую ті дні, коли ще не знала тебе, боялась підійти, не уявляла як поводитися з тобою. Здавалось, що в будь - який момент, все може вибухнути, зірватись. Потім неквапливо ознайомлювалась, день за днем мені було все цікавіше і цікавіше, ти затягував мене в свої тенета, в свою сітку, полегшував мою роботу, брав частину її і без вигоди собі - виконував. Ти найкращий! Не уявляю свого життя без тебе!

Мій комп’ютер, Acer Aspire!