НЕ СОРОМНО
Дмитро К. — 14/10/2008 - 09:24
Не соромно бути собою
В колишніх забутих світах,
Від пісні в ночі колискової
До моменту того, коли цвях
Вперто лізе у скроні,
Минаючи простір зірок,
Знайшовши спокій в долоні
На останній замисленний крок.
Не соромно бути щасливим
Від дивних дівочих очей,
Від усмішок малої дитини,
Від закритих шпитальних дверей,
Зачинених надійно й на довго
Як втомлені очі мої,
Як протяг у підвіконні,
Як сонце у вікні.
Не соромно бути коханим,
Повірити в силу життя,
Бути в коханні впізнанним
Й прийдешнім із небуття...
І дати надії серцю
У безграничність мого тепла,
Поглинути у відвертість
Закоханого почуття.
Київ
22 вересня 2008