<<Зізнання
Диво... — 8/10/2008 - 20:35
Збірка: 00:00
Занадто солодке, занадто іскристе!
Махрове міщанство, осанна герані!
Ти ходиш на фітнес чи пак – у солярій,
Ти тушшю фарбуєш загини і грані...
На клей обережно ти ліпиш „кохання”
І дружбу заводиш під чай у кафе,
Ти вмієш писати – даруй мені спокій!
Ти вмієш мовчати. Ти вмієш. Проте!
Ти навіть освічена. (Боже, як можна?)
Ти навіть культурна – до біса, прошу!
Червоне – червоне. Це сумно, панове!
Ти формули маєш – „лямур” і „тужур”.
Ви красні, як рожа! Куди нам до неї...
Чомусь я про себе шепочу „Delete”.
Навіщо ж ці кляті ремені безпеки,
якщо ти не знаєш, що значить політ?!
Креветка і манго (ще трішки герані!),
Спаплюжені капці для Барбі – шедевр.
Я знову неправа? Не буду тривожить.
Пробач – я не знала! Хуане помер...
Зелене – зелене. А може, втручання?
А може, пілюлі від сірих світлин?
Вже краще зелено-ліловії феї,
Падіння! Хай вибух емоцій, годин...
Червоне – червоне. Зелене – зелене.
Коричневе мате і віра в герань.
Я знаю, що я вже нічого не знаю!
Я знаю, хто вартий своїх же незнань!