Чорний слиз
Диво... — 5/10/2008 - 14:30
Коли пустка наповнює вщерть
І засліплює, як ліхтарі,
Мов червоні вуста Афродит,
Душить, мов аромат „Kaori”!
Коли лампа неоном гуде
І скрижалі зім’яті впусте,
Коли очі не бачать тебе,
Нехай думою п’яний засне!
Перламутром всі лінзи зійдуть –
Твій початок, ісход твій, запал...
Ти ламатимеш скло і метал!
Ти – не хвиля! Дев’ятий ти вал!
І зелені ліхтарики сну,
Як ковиль тебе будуть нести.
Коли пустка – як доля, одна,
коли треба лиш слово „прости”!
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 10.00