Збірка: 1+1=1
Химера, мов малинове начиння,
Солодко-приторне, хвилююче-ласкаве.
І миля суму до малинового схибу,
У тоннах нерозчиненої кави...
Мов кипарис із полотен Ван Гога,
Мов лебідь-діва з-під пера поета!
Навіщо так далеко, так далеко?!
Кому потрібні мачо і естети..?
А краще кирзові чоботі і лопату,
Шукати диво в бруді чорних буднів,
Коли загас ліхтар, і вже відверно
Усі вдають профанів, навіть трутнів...
Блакиттю суконь і очей Дега,
Смачним колором від Пікассо
Я починаю відкривати „я”,
Я починаю виокремлювати з маси...
Альтруїстичний ніж ховаєш тихо ти,
І вдарити – це як ковток сиропу.
З червоної малини облуди і брехні
Для Апокаліпсису і Нового Потопу...
Цукрова куля п’янить і веде
До чаші із отрутою для принців.
Гуде сталеве серце у тобі,
Гуде незламний дух старих ординців...
І крок назад – це повний моветон!
А крок вперед – це просто крок на місці.
Дитині не збагнути: „Ну нащо?!”
Її хитати й ковзати в колисці...
Це не круїз! Це просто заслання.
І це не фільм, а дійсність від ін’єкцій!
Від кави – у малинне небуття,
А майбутнє – до невидимих проекцій...