Небо впаде зволікаючи
Вітер Ірина — 3/10/2008 - 17:41
Збірка: Смакувавши тремтінням полум'я
Куплети зашиті вчорашнім густим серпанком,
І серце, мов блазень, якого чекає обстрІл,
Він лицар-не лицар. Та шию вкривають спазми
Стежок, які тануть у вихорі іменем "бій".
Все це прекрасно. Вона ще заплаче над ним.
Навстіж відкриє вікна, як вирок для сну.
Небо впаде зволікаючи. Сонячний дим
Вкриє нову, монотонну, як лід, весну.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 7.00