Дощі Пандори
CHUCK — 24/09/2008 - 00:50
Мої криниці сліз по вінця повні.
Минула щедра злива нових бід.
Притихло все довкола і назовні,
Потягло свіжістю тверезих літ.
Розбавлений води брудної током,
Часу струмок виходить з берегів.
І дух мій збоку в одежині мокрій,
Приймає спиною удари всіх вітрів.
Свавілля долі стомленому тілу,
Всудило болю неоплатний пай.
До пуду солі, що воно вже з'їло,
Досипле ще біди по самий край.
Немов смиренно стихло все раптово,
Принишкло, затаїло свій процес.
Пропали скорби й співчуття промови.
Їх джерела разючий запах щез.
Невже скінчились дні гіркого горя?..
Невже сповнилася про радість мрія?..
Розсунув пилом скрізь припалі штори:
На дворі знову злива - друга дія...