Намисто днів сумного чтива,
Собою горло обхопивши,
Голодно чорним ллє чорнилом,
Похмурі крани відкрутивши.
Чорніє день і в'януть квіти.
Готичних храмів дзвони б'ють.
Свічки лишаються горіти.
Чийсь тихий сон сичі крадуть.
Зійшовши із землі на небо,
З'явився місяць - молодик.
Зловіщих тіней всипав щедро
І поміж хмарами притих.
Міняють образ люди-звірі.
Із гробу прокляті встають.
Спішать селяни запізнілі,
З молитвою цю ніч добуть.
-Володь! (...Що ще?! Якого біса?!)
-Купити хліба не забудь!
Ну все кінець, фінал, завіса...
Кіно скінчилось, титри йдуть.
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 9.33