Я пригорну тебе до себе ніжно-ніжно.
Зцілую сльози стиглі на губах.
Спада волосся долі білосніжно.
І ти безумна, в мене на руках.
Твоїх очей зруйновані нещадно храми,
Кидають тінь велику на моє лице.
Не впізнаєш мене і навіть мами,
Заквітчана блаженності вінцем.
Спиняє хід мовчання, цей безкровний
Прихід твоїх байдужих, сонних слів.
Звучить розмова наша монотонно,
Розбавлена потоком твоїх сліз.
Підвівсь, прощаюсь, а на серці щемно.
Мій тужний погляд на тобі завис.
Ти досі в платті, досі наречена...
-Ледь не забув сестричко, я ж знимки приніс...
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 8.50